Ручна граната Ф-1 «Лимонка» «Фенюша».
Ручна осколкова граната Ф-1 – граната дистанційної дії призначена для ураження живої сили противника під час оборонного бою. Оскільки Ф-1 є гранатою оборонної дії, то радіус ураження осколками значно перевищує радіус можливого кидка гранати.
- Радіус суцільного ураження: 7-35 м
- Безпечна відстань: 200 м
- Мають невеликий розмір.
- Йх часто застосовують для пасток з розтяжками.
- Є однією з найбільш поширених ручних гранат у світі.
Тактико-технічні характеристики
- Корпус - чавун
- Тип - осколкова
- Маса - 0,6 кг
- Габарити- ⌀56 х 114 мм ( як великий лімон ) 🍋
- Сила натягу - Усилие срабатывания (кг/см) - 300 г 🐀
- Безпечна відстань - 200 м (1 стадіон) 🏟
Категорично забороняється:
- Виконувати будь - які механічні , термічні та інші впливи на корпус гранати або запалу.
- Переміщувати гранату з місця їх знаходження .
- Проводити будь - які земляні роботи поблизу з гранатою .
- Намагатися викрутити будь - які комплектуючі з гранати .
- Перерізати проводити , троси , тощо , що ідуть до гранати.
- Намагатись знешкодити гранату самостійно.
Зона враження
- Кількість осколків - до 300 шт.
- Горизонтальний кут розкидання осколків – 180°
- Прицільна дальність кидання – 35-45 м
- Радіус суцільного ураження – 7-35 м
- Дальність польоту забійних осколків – 30-200 м,
- Приведена площа розльоту – 95 – 96 м2,
- Температурний діапазон (°C) – від -40 до +50
- Видобуваність - так
- Знешкоджуваність – так
- Самоліквідація – так, через 3,2-4,2 с
- Гарантійний термін – 10 років
Історична довідка
Граната Ф-1 була розроблена на основі французької осколкової гранати F-1 моделі 1915 р. та англійської гранати системи Лемона, що постачались у Росію в роки Першої світової війни, звідки й назва Ф-1 та прізвисько «лимонка». У військах граната крім «лимонки» отримала також прізвиська «фенюша». Причиною розробки гранати для радянських військ стали численні недоліки гранати РГД-33, то ж у 1939 році розробку нової гаранати було доручене Ф. І. Храмєєву з чим він впорався за два місяці. На озброєння РККА граната була прийнята з механічним запалом Ф.Ковешникова. У 1941 р. запал був замінений більш надійним, простішим і надійнішим запалом УЗРГ системи Е. М. Вицені. Знята з озброєння в СРСР в 1988, але використовується всіма арміями пострадянського простору. У російській федерації станом на 2013 на утилізацію було виставлено 365681 гранат Ф-1 Бойові гранати пофарбовано у зелений колір від хакі до темно-зеленого. Корпус гранати служить для розміщення розривного заряду і запалу, а також для утворення осколків під час вибуху гранати. Корпус гранати чавунний з повздовжніми і поперечними борознами, по яких граната, як правило, розривається на осколки. У верхній частині корпусу є нарізний отвір для вгвинчування запалу. При зберіганні, транспортуванні і перенесені гранати в цей отвір вкручена пластмасова пробка. Розривний заряд заповнює корпус та призначений для розриву гранати на осколки. Гранати Ф-1 упаковуються в дерев'яні ящики по 20 штук, отвір для запалу заглушена пластмасовою заглушкою. Запали УЗРГМ зберігаються в цьому ж ящику окремо в двох металевих герметично запаяних банках (по 10 штук у банці). Вага ящика - 18 кг. Ящик комплектується консервним ножем, призначеним для відкриття банки з запалами.
Практично у всіх інструкція сказано, що граната «лимонка» «розкидає» осколки на 150-200 метрів. Це не зовсім фантастика: дійсно, окремі «шматки» можуть залітати і на таку дистанцію. Але про зону гарантованого ураження в цьому випадку ніякої мови не йде.
Більш того, в інших ситуаціях на 200 метрів летять осколки навіть від РГ-42 творці якої про подібні рекорди і не заїкалися. Це не показник. Досвід учасників реальних бойових дій каже, що зона гарантованого ураження у мін, гранат і тому подібного «добра» становить приблизно 35-40 метрів, не більше. Якщо далі – то тут все залежить від індивідуального везіння. Якщо зовсім пощастить, то є ймовірність і в метрі від вибуху «лимонки» залишитися в живих.